Якщо дитина кусає інших людей (груди мами під час годування, однолітків у дитячому садку), це не свідчить про якусь психічну чи неврологічну хворобу. Більшість дітей когось колись кусали хоча б одного разу, але проблемою це стає лише тоді, коли це закріплюється як погана звичка.
Що робити, якщо дитина кусається?
Провідні медичні організації, зокрема американський Центр профілактики та контролю захворювань (Centers for Disease Control and Prevention)1, рекомендують в разі порушень поведінки у дітей використовувати метод психотерапії, який так і називається — поведінкова, або біхевіоральна.
Якщо один із батьків дотримується порад дитячого психолога, вчиться аналізувати, що робить дитина, в термінах біхевіоральної терапії та логічно змінює свої дії, це є великою підмогою у вихованні, й у багатьох ситуаціях фахівець більше не знадобиться.
Давайте проаналізуємо поведінку дітей, які кусаються.
Чому дитина кусається?
Малюк пробує найрізноманітніші дії, найбільш несподівані та нелогічні, але більшість дій не стають звичкою. Залишаються у «поведінковому репертуарі» дії, що дістали так зване позитивне підкріплення, тобто відразу викликали приємні відчуття або забрали неприємні. Без підкріплення або з негативним підкріпленням (стало неприємно або перестало бути приємно) поведінка згасає і не повторюється.
Якщо дитина почала регулярно кусатися — найімовірніше, вона дістала раніше або й далі дістає якесь позитивне підкріплення. Не обов'язково його дали оточуючі, можливо, це приємно через свербіння ясен або стрес. Але якщо малюк ще й дістає під час укусу щось добре ззовні (наприклад, виконали його бажання), це додатково підтримує поведінку.
Кусається грудна дитина
У немовляти це спосіб знайомства з предметами (що дуже допомагає під час введення прикорму). Особливо активно малюки все гризуть, коли ріжуться зуби, і можна зменшити це прохолодними «гризунками».
Коли грудна дитина починає кусати груди (або по-іншому «хуліганити» під час годування, наприклад, щипатися, копатися), добре працює простий алгоритм:
-
погана поведінка — груди відразу забираєте;
-
щойно погана поведінка припинилася — повертаєте;
-
відновилася — груди знову відразу забрати.
Це ефективно, бо виконуються принципи поведінкової терапії: знайдено позитивне та негативне підкріплення, і вони діють негайно, щойно поведінка змінюється.
Мозок малюка дістає сигнал: послабити зв'язки, що відповідають за кусання, та зміцнити зв'язки, що регулюють акуратне поводження з мамою. Якби мама забирала груди хоча б через хвилину після того, як він її вкусив, встановити зв'язок між дією та її наслідком малюку було б набагато важче.
Кусається дитина дошкільного віку
Що не працює?
Часто, коли батькам скаржаться, що дитина кусається в дитячому садку, перше, що спадає на думку, — покарати (насварити, позбавити солодкого тощо). Це неефективно, адже дія було вже давно, і зв'язку між «я кусаюсь» і «стало неприємно» не утворюється.
Не працює й агресія у відповідь: вдарити чи вкусити у відповідь, «аби зрозумів». Діти наслідують поведінку дорослих, а ми якраз не хочемо, аби малюк вирішував проблеми кулаками.
Що працює?
Аби відучити дитину кусатися, треба підкріплювати бажану поведінку та не підкріплювати проблемну. Коли ми намагаємося усунути проблемну поведінку, постає питання, якою бажаною поведінкою ми її замінимо.
Придумайте, що ви хочете, аби малюк робив замість цього. Не робити нічого — найважче завдання не лише для однорічних дітей, а й у 2 чи 3 роки.
Легше буде в цих випадках, наприклад, вкусити якийсь предмет, і зовсім добре, якщо вже є мова, і можна навчити замість укусу сказати, наприклад, як малий злоститься. Важливо пояснити дитині, якої дії ви хочете від неї, і нагадувати про це.
Позитивне підкріплення працює набагато краще за негативне. Чудово, якщо вийде не лише давати негативне підкріплення в разі поганої поведінки (наприклад, відразу припиняти спілкування, коли малюк кусається), а й позитивне (похвалити, обійняти), коли він замість цього зробив щось інше.
Замість укусу розсерджений малюк може зробити щось також не дуже добре (наприклад, розкидати іграшки або верещати), але якщо у цей момент ви боретеся з укусами, то головне, що він відучується робити це.
Добирайте відповідне підкріплення
Наведемо такий приклад: маленький брат зі старшою сестрою в кімнаті, мама на кухні зайнята, і хлопчик нудьгував. Намагаючись зайнятися хоча б чимось, він кусає сестру, на її крики прибігає мама, починає з'ясовувати, хто винен, і сварити сина. Вона вважає, що дала йому негативне підкріплення, хоча насправді, мабуть, він дістав позитивне, адже привернув увагу мами і перестав нудьгувати.
Те, що для однієї дитини в одній ситуації неприємно, для іншої може виявитися позитивним підкріпленням. Наприклад, хтось зажуриться, якщо його виключать із гри, а хтось втомився, роздратований і відчує від цього полегшення.
Не страшно, якщо колись ви не вгадали з підкріпленням, наступного разу спробуйте інакше. Якщо ви будете методично продовжувати, небажана поведінка згасатиме, а добра — закріплюватиметься.
Як розмовляти з маленькою дитиною?
Сприйняття малюків має певні особливості:
-
Дитина не може одночасно слухати й робити. Якщо вона робить щось неправильне і ви кричите до неї, в цей момент вона може просто не чути вас. Мозок ще не вміє робити дві справи одночасно. По змозі спочатку м'яко перервіть дію фізично, потім встановіть контакт і кажіть.
-
Не кажіть «згори вниз», присядьте самі або підніміть малюка, переконайтесь, що він дивиться на вас. Так ви можете сподіватися, що він добре зрозуміє вас.
-
На поведінку набагато більше впливають ті слова, які дитина промовляє сама. Так мозку простіше зв'язати слово з дією. Ставте малюкові запитання, і якщо він ще погано розмовляє, відповідайте «разом із ним», за нього.
Наприклад:
«Що ти робитимеш, якщо тобі не віддадуть іграшку?»
Якщо дитина може сама відповісти «я попрошу», чудово. Якщо вона цього не робить, мама може сама сказати «ти попросиш» або підказати їй.
«А якщо тобі й тоді не віддадуть іграшку? Що ти зробиш?»
«Я покличу маму».
«Чудово, це набагато краще, аніж кусатися. А чи ти кусатимешся?»
«Ні».
Якщо дитина відповість на ці запитання сама — це набагато ефективніше за довгі «лекції» від дорослих. Це дозволить її мозку швидше набути того ресурсу для регуляції поведінки, який дозволяє дорослим не кусати один одного.
Докладніше про регуляцію поведінки дитини можна дізнатися з книг, присвячених принципам біхевіоральної терапії.
Посилання на джерела:
- «Behavior or Conduct Problems in Children»;
- «Навыки ребенка в действии. Как помочь детям преодолеть психологические проблемы», Бэн Фурман. Альпина-нон-фикшн, 2013;
- «Перестаньте наказывать, кричать, упрашивать, или Как бороться с детскими капризами без скандалов», Ноэль Дженис-Нортон. Клуб семейного досуга, 2013.
