Істерику в дитини часто плутають із примхами, до яких діти вдаються навмисне, аби домогтися бажаного. Насправді дитина влаштовує істерики мимоволі, коли не може вгамувати емоції. Малюк плаче, кричить, кидає речі, а то й б'ється головою об підлогу. Особливість істерики у дитини в 2 роки або істерики у дитини 3 років — часто вона припиняється просто за відсутності аудиторії.
Чому в дитини істерика
Чимало батьків стикається з істериками у дітей віком від року до трьох-чотирьох років. Перші істерики можуть початися вже після півтора року та сягнути піка до 2,5–3 років, коли настає знаменита «криза трьох років». Трохи старші діти вже мають добрий словниковий запас, можуть ідентифікувати свої почуття та висловити їх у прийнятний спосіб, тож істерики сходять нанівець.
Причини істерики у дитини здебільшого зводяться до того, що її власні інтереси та бажання не збігаються з вимогами дорослих. «Класичні» ситуації, здатні спричинити істерику:
-
дитина не отримує бажаного;
-
її відірвали від захопливого заняття;
-
вона перевтомилася;
-
хоче уваги батьків;
-
бавиться в ігри, в які не може виграти через вік або особливості розвитку;
-
у неї ніяк не виходить оформити у слова свої бажання та переживання.
Коли дитині 2 роки, постійні істерики не вважаються свідченням якихось відхилень у розвитку, навпаки, це так звана міні-підліткова криза, яку необхідно пройти, аби у підлітковому віці не довелося з набагато більшими проблемами відпрацьовувати етапи дорослішання.
Дитина виявляє негативізм стосовно вимог дорослого, комизиться, намагаючись захищати свою думку та змусити батьків зважати на її бажання, стає впертою, йде проти правил поведінки, прийнятих у родині. Не дивно, що за наявності всіх цих ознак нового етапу дорослішання дитина часто істерить. Якщо ви маєте дитину, то в 2,5 року істерики можуть траплятися вдома по 2–3 рази на тиждень або частіше.
Нічні істерики у дитини
Буває так, що дитина прокидається вночі з істерикою, при цьому не знає, чого хоче, і її дуже важко заспокоїти.
Здебільшого нічна істерика починається у дитини не раніше ніж через годину після засинання і є результатом нічного кошмару, який за ніч може повертатися кілька разів.
Дитина прокидається з істерикою, з широко розплющеними очима, важким диханням, вся мокра від поту. При синдромі нічного страху дитина прокидається вночі в істериці, не впізнає батьків, відштовхує їх, безладно рухається, б'є оточуючих і себе, не розуміючи цього. У цей період ніяк не вдається відволікти чи заспокоїти дитину, доводиться тільки стежити за тим, аби вона не завдала собі ушкоджень під час нападу.
Цей стан не вважається патологічним і сам собою не свідчить про порушення неврологічного або психічного характеру. Як правило, діти просто «переростають» його.
Зазвичай вранці малюк уже не пам'ятає, як поводився вночі, тому, якщо у дитини перед сном істерика, то вона точно не пов'язана зі страхом появи нічних кошмарів.
Як вгамувати дитячу істерику
Якщо у дитини постійні істерики, варто поспостерігати за її поведінкою та режимом дня. Перш ніж вирішувати питання, як боротися з істериками дитини, слід обміркувати, як запобігти їх появі. Ось способи, якими можна скористатися:
-
забезпечити малюку відпочинок, зокрема повноцінний денний сон, не допускати перевтоми;
-
стежити за тим, щоб усі природні потреби дитини задовольнялися негайно (їжа, вода, сон);
-
виділяти достатньо вільного часу для ігор;
-
давати дитині можливість відчути себе дорослою: самостійно одягатися, спускатися сходами, будувати вежу з конструктора;
-
розмовляти з дитиною, використовуючи активне слухання: «Я бачу, ти розізлився», «Мені зрозуміло, що ти зажурився через те, що загубив іграшку» тощо. Так ми допомагаємо дитині зрозуміти свої почуття й контролювати їх;
-
окреслювати межі поведінки: «Мені зрозуміло, що ти розсердився, але битися не можна»;
-
давати право вибору — можна почати з ілюзії вибору: «Ти їстимеш м'ясо з рисом чи м'ясо з картоплею?», «Яку сорочку ти сьогодні надягнеш — синю чи зелену?»;
-
відволікати дитину проханням про допомогу, щойно почалися перші спроби заплакати: «Віднеси, будь ласка, брудне горнятко назад на кухню».
Але якщо нічого з вищепереліченого не допомагає і в дитини істерика, що робити? Найкращий варіант — просто залишатися поруч з нею, зберігаючи спокій, не піддаватися на її вимоги, не карати фізично і, якщо дитина згодна, обійняти її.
Батькам слід уважно стежити насамперед за власною поведінкою, спокійно залагоджувати конфліктні ситуації, уникати сварок та різких дій, аби не дати дитині приводу копіювати їхню власну істеричну поведінку.
Після того як чвара минулася, варто обійняти дитину та обговорити прикрий випадок, озвучити, що її збентежило, які почуття вона пережила. Обов'язково скажіть малюкові про свою любов до нього, аби він розумів, що навіть коли він поводиться погано, його однаково люблять.
Звернення до фахівців
Якщо дитина постійно засинає з істерикою, протягом дня її поведінка стає дедалі агресивнішою, вона завдає ушкоджень собі й оточуючим — це може свідчити про неврологічне захворювання. Обов'язково слід звернутися до фахівця (насамперед до невролога), якщо під час істерики дитина непритомніє, істерика закінчується блюванням, раптовою млявістю, а також якщо істерики продовжуються після чотирирічного віку.
